Вчені Рюкі Хедо і Томохіро Усуї з Японського агентства аерокосмічних досліджень (JAXA) опублікували вже названу науковою спільнотою перспективну статтю, в якій вони пропонують новий спосіб пошуку слідів життя на Марсі. Вони вважають, що біомаркери слід шукати не на самій планеті, а на її супутниках.

Стаття опублікована в журналі Science. Її автори зазначають, що дослідження Марса останніх декількох десятиліть дали велику кількість свідчень того, що на поверхні цієї планети на самому початку її існування була присутня рідка вода. З великою ймовірністю це вказує і на те, що на Червоній планеті могла існувати та чи інша форма життя.

Сучасні дослідження зосереджені на пошуку слідів цьому житті. Наприклад, це одна з головних задач марсохода Curiosity, який з 2012 року вивчає поверхню кратера Гейла. І це головне завдання марсохода Perseverance, який лише нещодавно приступив до збору зразків для аналізу на наявність слідів життя.

Раніше були висунуті численні гіпотези про потенційні місця проживання на Марсі, де, можливо, і зараз існує якесь життя, наприклад, мікробна.

У своєму новому дослідженні японські астрономи пропонують змістити акцент пошуків з Червоної планети на два його маленьких супутника, Фобос і Деймос. Відомо, що протягом всієї своєї історії Марс піддавався численним ударам астероїдів. Деякі з них були настільки потужними, що вирвали частину матеріалу і викинули його в космос. Вважається, що частина викинутого матеріалу була доставлена ​​на місяць Марса.

Це означає, що на супутниках Червоної планети можуть знаходитися сліди життя, яка колись була присутня на самій планеті. Автори роботи вважають, що більш перспективним для пошуку древніх біомаркерів є Фобос. Він знаходиться ближче до Марса, ніж Деймос, тому на його поверхні мало зберегтися більшу кількість викинутого планетного матеріалу. При цьому вчені вважають, що шансів вціліти у марсіанських мешканців не було.

“Навіть якби марсіанські форми життя існували й змогли б пережити транспортування на Фобос, не наражаючись ударно-ударному розкладанню з піковим тиском, то треба пам’ятати, що навколишнє середовище Фобоса вкрай негостинна, – йдеться в дослідженні. – На Фобос немає повітря і води, а його поверхню постійно залита сонячним і галактичним космічним випромінюванням. Це вказує на те, що марсіанські матеріали на поверхні Фобоса майже напевно не містять живих мікроорганізмів “.

Однак, припускають дослідники, на Фобос могли зберегтися мертві біосигнатура. У своїй роботі астрономи дали їм найменування SHIGAI (Sterilized and Harshly Irradiated Genes, and Ancient Imprints – стерилізовані й сильно опромінені гени та стародавні відбитки). Японською мовою ця абревіатура означає “мертві останки”.

Біосигнатура SHIGAI можуть містити будь-які мікроорганізми, які могли мешкати на Марсі в далекій давнині, включаючи потенційні фрагменти ДНК. І взагалі автори роботи заявляють, що система “Марс – місяць” – це ідеальна природна лабораторія для вивчення міжпланетного перенесення і стійкості SHIGAI на безповітряних тілах Сонячної системи.

"Якщо марсіанська біосфера існує, будь-які біосигнатура або біомаркери, які спостерігаються в зразках з кратера Джезеро, можуть бути широко поширені в інших місцях на Марсі й, можливо, на поверхні Фобоса, – пишуть дослідники. – Оскільки марсіанський матеріал був доставлений на Фобос шляхом випадкового викиду проб, викликаного ударами астероїдів, біосигнатура і біомаркери в реголіті Фобоса можуть показувати різноманітність і еволюцію потенційної марсіанської біосфери".