Ассирія колись давно була, ймовірно, найбільшою і найсильнішою країною світу. У першій половині першого тисячоліття до н.е., вона була найбільшою державою Середнього Сходу, контролюючої територію від північного краю Перської затоки до сучасного Лівану. Потім все скінчилося досить швидко і сумно. Імперія впала під ударами сусідів і більше ніколи не піднімалася.

Це сталося під кінець VII століття до нашої ери. Війська Мідії і Вавилона з різних сторін вторглися в Ассирію. У 612 році до н.е. впала столиця країни Ніневія, взята мідійським військом, через сім років в битві під Каркемишем вавилонської і мідійської арміями було розгромлено єгипетське військо, при якому знаходилися останні ассирійські частини на чолі з останнім царем Ассирії Ашшурубалітом II. Доля царя невідома, але очевидно, що його держава в цей момент остаточно перестала існувати і більше не відроджувалася.

Так закінчилася історія Ассирії. Чому впала велика імперія, яка контролювала значну частину відомого тоді світу? На це питання в останні пару століть намагалися відповісти різні вчені. Чергову спробу зробила команда вчених з США і Китаю.

Вчені досліджували сталагміти печери Куна Ба, розташованої недалеко від руїн Ніневії. Сталагміти утворюються в результаті осадження мінеральних речовин з води, що капає зі стелі печери. У цій воді в слідових кількостях містяться солі урану, що робить можливим датування відкладень уран-торієвим методом. А по співвідношенню ізотопів кисню можна дізнатися, як багато було води в досліджуваний період — чим більше в осаді важкого ізотопу 17О, тим сухіше було в цій місцевості в ті роки. Вода з важкими ізотопами гірше випаровується, що і викликає помітні сучасними методами аномалії концентрації.

З’ясувалося, що період підйому і розквіту Ассирії корелює з підвищеною вологістю. Тут треба зауважити, що для Ассирії тієї епохи було характерно переважно богарне (безполивне) землеробство, при якому врожайність прямо залежить від опадів.

Економічне ядро Ассирії завжди було обмежено відносно невеликим регіоном. Ця місцевість у Північній Месопотамії служила основним джерелом сільськогосподарського доходу та потужних ассирійських військових кампаній.

Вчені вважають, що майже два століття рясних опадів в зазвичай напівзасушливому регіоні дозволили сільському господарству процвітати, а населенню — швидко рости.

Потім дощів стало менше, а в останні десятиліття Ассирії в цій місцевості стояла жорстока багаторічна посуха. Ймовірно з цим і пов’язано те, що найбільша держава тодішнього світу не змогла відбити напад сусідів, які в колишні століття бували їм не раз переможені.