Дослідники з США змогли пояснити, чому атмосфера Сонця в кілька разів гарячіше від його поверхні. Вони виявили хвилі, які переносять величезну кількість енергії.

Видима поверхня Сонця, або фотосфера, нагріта до температури близько 6 000 ° C. Але в декількох тисячах кілометрів над нею (дослідники відзначають, що в рамках Сонця це невелика відстань) сонячна атмосфера в сотні разів гарячіше – вона може сягати мільйона градусів або навіть вище.

Такий стрибок температури, незважаючи на велику відстань від основного джерела енергії Сонця, спостерігається у більшості зірок і являє собою фундаментальну загадку, над якою астрофізики міркували десятиліттями.

У 1942 році шведський вчений Ханнес Альфвен запропонував пояснення. Він припустив, що намагнічені хвилі плазми можуть переносити величезну кількість енергії вздовж магнітного поля Сонця з його надр в корону, минаючи фотосфери, перш ніж вибухнути з виділенням тепла в верхній частині атмосфери Сонця.

Вчені вирішили вивчити властивості Сонця, щоб пояснити цю невідповідність. Сонце майже повністю складається з плазми, яка представляє собою високоіонізований газ, що несе електричний заряд. Рух цієї плазми у верхній частині сонячної атмосфери створює струм і сильні магнітні поля.

Ці поля потім затягуються з надр Сонця і вириваються на його видиму поверхню у вигляді темних сонячних плям – скупчень магнітних полів, які можуть утворювати різні магнітні структури в атмосфері зірки.

Дослідники прийшли до висновку, що в намагніченій плазмі Сонця будь-які об’ємні рухи електрично заряджених частинок порушуватимуть магнітне поле, створюючи хвилі, які можуть переносити величезну кількість енергії на великі відстані – від поверхні Сонця до його верхніх шарів атмосфери. Тепло переміщається по так званим сонячним магнітним потоковим трубам, а потім проривається в корону, створюючи її високу температуру.