Тяжке ожиріння розвивається через недостатнє вивільнення так званого “гормону ситості”, повідомляють швейцарські лікарі у доповіді, опублікованій в журналі Scientific Reports.

Справа в тому, що у слизовій оболонці верхніх відділів шлунково-кишкового тракту здорової людини розташовано безліч особливо чутливих клітин, які називаються ентероендокринними клітинами.

Вони виступають в ролі рецепторів, які реагують на ступінь наповнення органів травлення. Під час наповнення органу їжею ці клітини реагують виділенням у кровотік гормонів, які сигналізують організму, що ви ситі й необхідності у більшій кількості їжі немає. Далі інформація передається до центрів насичення у головному мозку, формуючи у нас відчуття ситості та пригнічуючи апетит.

У людей з ожирінням система регуляції голоду і насичення порушена. Після баріатричних операцій (операцій, спрямованих на зменшення обсягу шлунка, шлункового шунтування або гастректомії у рукаві) вивільнення цих гормонів знову досягає норми.

Дослідники з університетської лікарні Базеля у співпраці з колегами з університету Ліверпуля вивчили причини цього зниження синтезу “гормонів насичення”, щоб допомогти людям з ожирінням раз і назавжди вирішити проблему їхнього невгамовного апетиту.

Команда дослідників на чолі з доктором Беттіною Вельнерхансен досліджувала зразки тканин шлунково-кишкового тракту 24 здорових добровольців і 30 пацієнтів із ожирінням (до та після операції зі зниження ваги).

У результаті, їм вдалося довести, що кількість ентероендокринних клітин у людей з ожирінням значно нижча, ніж у людей з нормальною вагою. Це призводить до недостатнього вивільнення “гормону ситості” та апетиту, який важко піддається контролю.

Вчені не тільки з’ясували причину розвитку ожиріння, а й запропонували заснований на власному відкритті метод хірургічного лікування морбідного ожиріння.  

Справа в тому, що у дослідженні в огрядних людей також визначалися зміни в структурі так званих факторів транскрипції, які відповідають за розвиток ентероендокринних клітин зі стовбурових клітин. Після запропонованої вченими операції кількість ентероендокринних клітин і картина транскрипційних факторів були майже повністю відновлені.